“Житіє святих”

Що ви знаєте про УБТС?
А знаєте? Що кожної середи ми молимось за все, що тут відбувається: за керівників програм, за студентів, за тих, хто нас підтримує, за тих, хто готує їжу, за рідних та знайомих, і за поки що чужих, за справи глобальні і справи поточні…

А знаєте, що це близько 30 працівників? Плюс приїжджі викладачі.

Близько 250 “поточних” студентів!

Що це 6 сесій в рік для кожної групи.

Що, це МБЦЦ (Місія Бачення Цінності Цілі)?

Що це  БМВ – Біблійність Місійність Відповідальність?

Що це “менторство”?

Що це ДОВ – Документ Особистої Відповідальності?

Якби вас не лякали усі ці гучні абревіатури, будьте спокійні.

Усе це природньо  пов’язано з людьми, які готові змінюватись самі, допомогати змінюватись іншим, служити і бути свідками “реформації”.

Однак, не такої, що “вогнем і мечем”, а такої, що більше людей особисто пізнають Христа і в наших Церквах більше людей прийматимуть хрещення.

Можливо у вас виникне запитання: “А хіба це завдання Семінарії, піклуватись про збільшення кількості хрещень у Церквах? Хіба, семінарія не місце здобуття академічних знань”?

Воно то “так і не так”.

В суті своїй, Семінарія – організція нерозривоно пов’язаня з Церквою.

Бо при занепаді Церков не буде потреби у семінарії.

Окрім усього навчального процесу, лекційних та прктичних годин, окрім маси книжок, які потрібно опрацювати, окрім усього іншого, що пов’язано з учнівством, це ще й…

Так, як і Церква – це не споруда, а люди, так і семінарія, а власне УБТС – це люди.

Це команда людей обдарованих, переважно мудрих, а основне – тих, що постійно розвиваються, і не соромляться вчитись. Люди – відповідальні, люди – які люблять Бога і людей, люди – готові виходити за межі зручних стін і доносити Євангеліє до людей світу.

Я не кажу про новий диван у холі, який зустрічає всіх з порога, припрошуючи вмоститись у ті шоколадно-молочні подушки! І про традиційно львівський запах кави, який тепер витає у нас між коридорів, і навіть не про нові ремонти і нових людей.
Якось на вступних іспитах, Савич Саша сказав, що мріє, щоб наша Семінарія була як великий добрий вулик: де б вирувало життя, народжувались нові служителі, нові сім’ї. І слава Богу, немає такого тижня, щоб тут не кипіло життя, у всіх його проявах.

Та посеред усіх змін, дуже важливо зберегти щось незмінне, доволі надійне, вміру стабільне, зберегти душу.
Знаєте, у кожній семінарії є свої традиції, атмосфера і своя «душа».

Цікаво, а чим Семінаріє  є для вас? Для тебе?

Які асоціації, спогади, очікування?

10584023_1652418585024783_4236833647141999538_n

11083677_517790715028881_5368721958013112031_n

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

w

З’єднання з %s